З польської перспективи пастка знаходиться все – таки і в симетричних контраргументах. Якщо хтось, відповідаючи на аргументи Барбари Енгелькінг, ствердив би, що було абсолютно інакше - що поляки масово допомагали євреям, то такі сфальсифіковані узагальнення можна було б легко спростувати, тому для захисників доброго імені Польщі це було б проблемою.
Суспільна реальність – як відомо – завжди складна. Постава поляків була різною, проте одне явище було дуже поширеним – страх перед німецьким терором. І цей страх передусім, а не антисемітизм, був вирішальним чинникому поведінці щодо євреїв. Ці справи треба вияснити без героїзації і романтизації історії.
Підписуйтесь на наш фейсбук
Водночас при обговоренні авантури про слова Барбари Енгелькінг, варто звернути увагу на міф, що стосується причин, які спонукали поляків входити в акти співпраці з німцями проти євреїв. Цей міф голосно звучить хоча б у тексті політолога Пьотра Форецького, який нещодавно опубліковано на інтернет-порталі журналу «Критика Політична».
Автор висунув тезу про те, що польський антисемітизм, про який стало відомо під час німецької окупації, у своєму зародженні не був проявом характерного для польського простолюду упередження, тільки став наслідком дій польських еліт у міжвоєнний період. За словами Форецького, ще до того, як Третій Рейх напав на Другу Польську Республіку, частина інтелігенції, пов’язаної з Націонал-Демократією, піддала польський народ соціалізації, нагнітаючи їм у голови антисемітський зміст, і відбувалося це у величезних масштабах.
Якщо все-таки прийметься ця теза, то допомога, яку євреям надавали поляки, пов’язані із соціал-демократами, чи – у ширшому значенні – переконані в тому, що єврейська національна меншина шкодить Польщі, буде чимось незрозумілим. Але факти - незаперечні.
Перерахуємо хоча б тільки три приклади: Зофія Коссак, Ян Добрачинський, отець Марцелі Ґодлєвський. Їх біографії доводять, що сприйняття євреїв як політично ворожого для поляків елементу не стало визначником їхнього ставлення до Голокосту. Всіх трьох Інститут Яд Вашем нагородив медалями Праведник Народів Світу.
Особливо інтригує історія Зофії Коссак. Ще у 1942 році у гучному заклику «Протест!» вона не пропустила можливості назвати євреїв політичними ворогами Польщі. А водночас, як римо-католичка, вона побачила в них ближніх, яким загрожує знищення і залучилася в рятування євреїв. Отже, якщо для когось політика – це поле зіткнення (і часом навіть брутального) національних інтересів, то це не означає, що він обирає екстермінацію політичного ворога.